- камінь
- ч.1) род. -меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді.2) род. -меня. Окремий шматок, брила такої гірської породи.••
Держа́ти (носи́ти) ка́мінь за па́зухою — приховувати ворожнечу, ненависть до кого-небудь; готувати помсту.
Заклада́ти пе́рший ка́мінь чого — починати будівництво чого-небудь.
Ка́меня на ка́мені не лиша́ти — а) руйнувати, знищувати дощенту; скасувати; б) нещадно критикувати, викривати.
Ка́мінь спотика́ння — велика перепона, перешкода.
Ки́дати (ки́нути) ка́мінь на кого, в кого — осуджувати, ганити кого-небудь.
3) у знач. присл. ка́менем. Із швидкістю та вагою каменя, що падає.4) у знач. присл. ка́менем. Непорушно.5) род. -меня, перен. Тяжке почуття; туга, смуток, горе.6) род. -меню. Коштовний мінерал як прикраса.7) род. -меня, рідко. Намогильний пам'ятник.8) род. -меня. Жорно в млині.9) род. -меню, чого. Хвороба нирок, печінки, сечового міхура.10) род. -меня, заст. Старовинна міра ваги.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.